Жили вони ушістьох. З подружжям, у невеликій квартирі, тулилися також їхні діти. Їхнє особисте життя не налагодилося, і вони не прагнули відлітати з батьківського гніздечка. І дочка, і син, уже встигнувши побувати у шлюбі, ро злучилися і повернулися до батьків. Обидва не працювали. Коли вдома зовсім не було чого їсти, син знаходив тимчасовий підробіток. Дочка працювала в магазині, але її звільнили через безладність. Так і жили Іванові, від пенсії до пенсії. Зазвичай, пенсія приходила вчасно. Листоноша була досить відповідальною людиною, незважаючи на інші свої недоліки. За кілька днів до пенсії Надія змушувала всіх зробити прибирання вдома.
Діти були незадоволені, але не заперечували. Дочка займалася пранням, чоловік топив піч, брат витирав пилюку. Навіщо такий клопіт? Листоноша був дуже цікавим чоловіком, до того ж пліткарем, і заглядав у кожний кут, коли до них навідувався. Надя не хотіла ганьбитися. Поки мати підписувала папери, сім’я мовчки чекала. Листоноша, допиваючи чай, збирався прощатися. — Може ще чаю? — Запитала дочка. — Ні, дякую, ваші сусіди мене вже почастували тістечками та цукерками. — Я вас проведу. Після відходу Петра у будинку почалося бур хливе обговорення.
— Брехня! Не частували вони його тістечками. Вони не мають грошей на таке! Потім складався список покупок, і все сімейство йшло до магазину. Дочка намагалася випросити солодке, але вони не могли дозволити собі такі страви. Увечері вони дружно пиячили. Сім’я Іванових не якийсь особливий випадок. Часто дорослі діти не поспішають залишати батьківський будинок і живуть за рахунок батьків. Мало того, що вони не допомагають, так ще й обкрадають людей похилого віку. Я вважаю, це поганий спосіб життя. А що ви думаєте?