Ми з чоловіком та сином живемо у орендованій квартирі. Ми всі намагаємось зібрати суму на придбання свого житла. Швидкими темпами збирати не виходить, тому що плата за квартиру висока і, до того ж, ми намагаємося на економії не зациклюватися і насолоджуватися життям. Нас все влаштовує. А півроку тому нам зателефонувала свекруха і сказала, що молодший брат чоловіка переїжджає з рідного селища в наше місто, на роботу. Вона попросила дати притулок на деякий час, поки він не знайде собі житло. Ми, звісно, погодилися. Але я й уявити не могла, що він у нас настільки затримається. Адже житло собі знайти можна і за тиждень. Але малой з цією справою не поспішав. Жив собі і в вус не дмухав. Він ні на що не витрачався,
навіть хліба жодного разу не купив. По дому нічого не робив і білизну свою сам у пральну машину закинути лінувався. Все мені намагався підкинути. Скінчилося тим, що я почала скаржитися чоловікові і він зажадав у брата визначитися з житлом у найближчий тиждень і перебратися туди. Дізнавшись про це, до нас приїхала свекруха. Розбиратися. Ось тут ми й дізналися, що виявляється, весь цей час вони збирали гроші на квартиру для молодшого сина. Зараз їм не вистачає ще трохи, так що, якщо ми вирішили його виставити, то нам необхідно цю суму їм віддати, і справу з кінцем. Від такого підходу до проблеми ми з чоловіком засмутилися. Прийшовши до тями, чоловік сказав, що ми собі не можемо поки квартиру купити, не те щоб комусь допомагати. Тоді свекруха зажадала, щоб ми залишили її синочку в будинку, поки вони не куплять квартиру.
Тут уже втрутилася я і сказала, що не наймалася годувати та обпрати їх сина. Боже, що тут почалося? Свекруха влаштувала справжній скандал. Вона буквально вимагала від чоловіка допомогти тим чи іншим чином братові, оскільки він старший. Її вимоги були настільки абсурдними, що ми навіть не спробували її переконати, просто відмовили й все. Свекруха тепер із нами не розмовляє. На квартиру для коханого синочка гроші знайшлися. А ми досі живемо у знімній. Але нічого, і нам вже не довго залишилося.