Батько планував, що наша трикімнатна квартира залишиться моєму братові. А дві двокімнатні, що залишилися від бабусь і дідусів дістануться нам з сестрою. На жаль, тато рано помер і все пішло зовсім не так, як він планував. Я старша в сім’ї. До часу, коли тата не стало, я вже жила окремо і сама себе забезпечувала. Брат був в армії, а молодша сестра тільки-тільки вступила до інституту. Я допомагала родині, розуміючи, як їм важко без тата. Брат, повернувшись з армії, не полегшив мені життя. Працювати він не хотів, а мама йому в усьому потурала. В один прекрасний день вона подзвонила і повідомила мені, що збирається продати обидві двушки, які батько збирався залишити нам з сестрою. — Але чому, мамо?
— задихнулася я, — щось сталося? — Сталося, Володя програв велику суму. А якщо не заплатить у нього будуть великі неприємності. — Нехай будуть неприємності. Може тоді він стане більш відповідальним. — У тебе немає серця. — Можливо. Але я не вважаю правильним, щоб за його помилки розплачувалися я з сестрою. Я не згодна продавати квартири. — А я у тебе дозволу не питаю. , юридично мені це не потрібно. Я просто ставлю тебе до відома. Я нічого вдіяти не могла. Довелося взяти собі квартиру в іпотеку, через що я не могла вже допомагати родині. До того ж і допомагати людині, яка сама для себе палець об палець не хоче вдарити якось нерозумно.
Тільки от сестру було шкода. Вона стала підробляти, паралельно з навчанням. Але грошей їм все одно не вистачало. Мати періодично надзвонювала мені з вимогою грошей і ображалася, коли я посилалася на свою іпотеку. Незабаром я дізналася, що мати вимагає від сестри взяти академічну відпустку, щоб влаштувати її на якусь роботу. «Ну вже, ні! Нехай вона нормально довчиться», — подумала я і взяла сестру до себе. До кінця останнього курсу сестра успішно вийшла заміж, чим дуже мене обрадувала. Принаймні за неї я тепер можу бути спокійна. А мати все ніяк не заспокоїться. Днями вона мені подзвонила знову: — Ти знаєш, дочко, напевно я переберуся жити до тебе.
Невістці вітаміни потрібно купувати, вона ж вагітна, а коштів немає. Ось я і подумала, що буду жити у тебе, а пенсію свою їм залишу. Що ж робити, якщо Володя такий довірливий, що його всі кидають… Я навіть слухати не стала, сказала матері, щоб мені більше не дзвонила і поклала трубку. А щоб вона дійсно більше не дзвонила, я змінила номер телефону.