Минулого року родичі чоловіка, саме тітка (сестра батька) та її син, стали активно запрошувати нас провести відпочинок у них. Їм належить власний будинок, що стоїть на березі Чорного моря, за двадцять хвилин ходьби від пляжу. Хвалили і пляжі, говорили про фрукти та овочі зі своїх угідь. Сказали, що образяться, якщо ми не приймемо їхнього запрошення. Ми з чоловіком взяли відпустку та поїхали. Зустріли нас добре: повели до нашої кімнати, нагодували, показали, як іти до пляжу. У морі ми хлюпалися через чотири дні. Де ми плутали? Ми не плутали, ми працювали. Першого ранку нас попросили допомогти на виноградниках, потім треба було розібрати та перенести теплиці,
потім ще чимось допомогти по господарству. Загалом, приорали нас на повну. За п’ятнадцять днів відпустки ми в морі купалися п’ять днів. Решту часу ми працювали на благо тіткиної родини. І не тільки працювали, а й добряче витратилися на цю «гостину» сімейку. Зокрема – ми купували їжу на всіх. А це ми з чоловіком, тітка, її син, його дружина та їхні двоє дітей. Тітка з сином обіцяли повернути наші витрати на продукти, але чомусь забули про це. І готувала лише я.
Тітка керувала господарськими роботами, невістка вдавала, що стежить за дітьми — школярами. Ось і ліг цей обов’язок на мої плечі. Мій чоловік кілька разів їздив із кузеном за різними матеріалами. І вічно у того не вистачало грошей, щоби розплатитися. Кузен брав у чоловіка в борг і не віддавав. Після повернення додому ми підрахували, скільки нам обійшлася гостинність рідні. Виявилося, що на цю суму ми могли відпочити у готелі. Без готування та без господарських робіт. Цього року тітка із сином знову звуть нас у гості. Ага, біжимо . Ми вже вчені. Вдруге нас вже не проведеш.