Я недавно пох овала маму свого чоловіка. Незважаючи на те, що у нас з нею не було близьких відносин, але я любила її. Свекруха моя жила в селі, а ми з чоловіком — в місті. За всі ці роки мого подружнього життя я відвідувала її кілька разів. На нашому весіллі її не було, так як їй нема на кого було залишити худобу. Через те, що моя свекруха завжди холодно до мене ставилася, я сильно не нав’язувалася. Коли ми вечеряли, вона за столом ніколи не сиділа, завжди говорила, що у неї багато справ. Випивала, правда, забагато. Жила завжди одна, як нещасна п’яниця. Я часто не їздила. А що мені там робити-то було? Нудно одній. Але свекруха часто передавала гостинці з чоловіком, адже він час від часу до неї їздив. Вона дуже балувала нас домашніми овочами, м’ясом, молоком. Потім, коли наро дився наш син, вона в село його до себе не кликала.
Боялася, що там небезпек багато, раптом щось трапиться, весь час буде картати себе. Просто передавала, що сильно любить його, і відправляла подарунки. Так і тривало 12 років. Начебто все було нормально-свекруха нам не заважала, не ображала. Сама не ходила до нас в гості, та й не кликала нас. Так і протекло життя. У мене з чоловіком відносини були прекрасні, з rрошима все було краще, ніж можна собі уявити. Об’їздили сім’єю весь світ, ні в чому не потребували. Раптом свекруха захворіла. Я, звичайно ж, поїхала до неї, щоб провідати і заодно допомогти по господарству. Коли приїхала, вона вже ледь дихала. Покликала онука до себе, обняла мене і притиснула до себе сина. Попросила у мене вибачення.
Сказала, що вона погана через своє нелегке життя. Як з’ясувалося, мама прокляла її ще в дитинстві. Вона теж жила як свекруха. Напилася і замерзла в лісі. Тому вона і не лізла, заважати нам не хотіла, щоб не шкодити. Сказала, що любить нас більше всіх на світі, і саме через це берегла від самої себе. Наостанок сказала, де лежать всі ті гроші, які вона збирала за ці роки — для нас. Після цих слів зітхнула моя свекруха в останній раз. Я плакала, тому що зрозуміла: не заважати, щоб не шко дити — це теж проява любові. Вона боялася заразити нас своїм нещастям. Сама жила в своїй біді і не шукала допомоги.