Наташа не знала більше, як їй жити далі. Чоловік пішов від неї, коли дізнався, що жінка ваrітна втретє. Але ж він сам хотів цю дитину: дві дочки, і хлопчика йому дуже не вистачало. І ось, дізнався чоловік про третю ваrітність, з’ясувалося, що народиться хлопчик – але це не зупинило його від того, щоб втекти з кінцями. Після розлу чення чоловік заборонив Наташі подавати на аліменти. Дав слово, що буде щомісяця переводити певну суму для дітей. Шан тажував він її квартирою, яка офіційно належала його матері. Чоловік заявив, що якщо Наташа подасть на аліменти, то він вижене їх з дому. У Наташі не було виходу, і вона погодилася.
Чекала щомісяця подачок від чоловіка, а той цим часом розважався з молодою kоханкою. У якийсь момент жінка зрозуміла, що вона буде жити заради дітей. Малюк народився, виріс, а коли тому було 2 роки, Наташа відвела його до педіатра – якраз призначили нового – зі столиці. Олегу було трохи за 30, але лікарем він вже був досить-таки досвідченим. Вони швидко знайшли з Наташею спільну мову, а незабаром Олег запропонував ходити до них в гості, щоб вона не тягалася з дитиною через все місто. Потім вони «випадково» зустрілися на дитячому майданчику.
І коли цих «випадково» стало вже дуже багато, Олег зробив їй пропозицію руки і серця. Коли про все це дізнався колишній чоловік, то з’явився того ж вечора з вимогою вимітатися з квартири. Наташа подзвонила Олегу, розповіла йому про те, що трапилося, і молодий ліkар попросив їх збиратися: скоро заїде за ними. Вони сиділи в машині, Олег кудись віз їх усіх. Наташа не задавала зайвих питань. Через годину вони доїхали до великого заміського будинку. Наташа вже розуміла, що це і є- будинок її мрії. А коли вона побачила майбутню свекруху, яка вийшла до них з теплою і неймовірно щирою посмішкою, Наташа усвідомила: це її будинок.